6 лютого українці відзначили 26-у річницю антарктичної станції «Академік Вернадський». Про те, як Богдан Гаврилишин допомагав у передачі станції Україні та як з’явилася книга Маркіяна Прохаська про Антарктиду розповідає сторінка Фонду Родини Богдана Гаврилишина.
Здобуття станції «Академік Вернадський»: хто допомагав у передачі станції Україні
На початку 1990-тих Британія вирішила збудувати нову станцію далі на південь. Оскільки база «Фарадей» була близько до нової станції, і утримувати дві було не доречно, то оголосили про продаж станції.
Унаслідок роботи українських дипломатів, Британія погодилася передати станцію саме Україні і практично безкоштовно. Проте українська сторона була зобов’язана все ж заплатити певну суму за навчання, а також за частину обладнання (дещо британці залишили безкоштовно). Відтак, щоб не втратити шанс потрапити в число антарктичних держав і зробити інвестицію в майбутнє, українці мали негайно знайти фінанси, з якими в держави на той час було скрутно.
Важливе місце в цій історії посідає ім’я Богдана Гаврилишина. У розділі «Один фунт стерлінгів» Маркіян Прохасько пише:
“А у своїх спогадах Геннадій Міліневський (керівник першої Української антарктичної експедиції) докладно розповідає про різні перипетії, пов’язані з пошуком коштів. Він згадує, що спонсори, які спершу погодилися надати гроші, відмовилися останньої миті. Тому українські науковці залишилися ні з чим, і потрібно було робити все спочатку. Згаданий Юрій Буздуган вивів Міліневського на керівників Консультативно-Дорадчої Ради при Верховній Раді України Мирона Василика та Зенона Коваля. На кінець року їхні фонди були майже вичерпані, тож вони виділили тільки вісім тисяч доларів. По решту суми, а бракувало ще дванадцять тисяч, вони порадили звернутися до фонду «Відродження»…”
У той час саме Богдан Дмитрович за дорученням Джорджа Сороса був першим керівником фонду «Відродження». Проте він погодився на цю посаду за однієї умови: буде працювати безоплатно і не візьме від Сороса ані цента, “адже не хоче бути «людиною Сороса», бо вже дуже довго є незалежною людиною і цінує це”. 21 листопада 1994 року Міжнародний фонд «Відродження» виділив 12 тисяч доларів на проєкт «Україна повертається в Антарктиду».
Детальну історію того, як Україна здобула станцію і повернулася в Антарктиду вже як незалежна держава невдовзі можна буде прочитати в книзі Маркіяна Прохаська «Мрія про Антарктиду», що стала можливою внаслідок експедиції автора, яку свого часу підтримав і Фонд родини Богдана Гаврилишина.
Експедиція Маркіяна Прохаська
Експедиція письменника розпочалася 11 лютого 2019 року, коли він вирушив зі Львова через Київ і Рим до Буенос-Айреса, а потім до найпівденнішого міста Аргентини і світу – Ушуаї. Там він ступив на борт польської яхти «Сельма», де разом із командою з Польщі, Чехії і Швейцарії вирушив у двотижневе плавання через протоку Дрейка та водами Південного океану. Яхта йшла поміж континентом та островами Антарктики, прибувши, врешті, на українську станцію «Академік Вернадський». Там Маркіян перебував місяць: спостерігав за навколишнім світом і спілкувався з українськими дослідниками, вивчаючи їхню роботу над дослідженням глобальних наукових питань та пишучи про це блоги.
У вступі книги Маркіян зазначає, що можливість потрапити на станцію своєї країни існувала зокрема через те, що свого часу українці таку станцію здобули для своєї держави. «Лише внаслідок безлічі історичних подій, головна з яких – здобуття станції «Академік Вернадський», стала можливою моя мандрівка через пів світу: зі Львова через Київ, Рим, Буенос-Айрес, Ушуаю, протоку Дрейка та Південний океан до єдиної української станції в Антарктиді, де мені випала можливість прожити незабутні тижні серед білого та синього льоду, скелястих островів, антарктичної природи, а також — дослідників континенту, які вивчають не лише тамтешні, але і глобальні світові процеси», — пише автор.
За кілька тижнів книга з’явиться на полицях Видавництва Старого Лева.
Чекаємо разом із вами на це захоплююче видання, яке вдало розповідає, до чого нас приводять буйні мрії!
